Шість місяців шукала свою доньку, на початку війни вона сама пішла на фронт, по спеціальності вона медсестра. Ніякі мої вмовляння, сльози на неї не діяли. Останні два роки я провела в молитвах і страху за свою дитину. Коли з нею зник зв”язок я почорніла від горя. Ніякої інформації від начальників не було, волонтери також розводили руками. Куди тільки я не зверталась. Звернулась до Олени з останньою надією. Глянувши на фото моєї донечки, Олена відразу сказала – жива моя красуня, тільки з головою щось. Тому і на зв”язок не виходить. Порадила в якому місті шукати. Доньку ми знайшли в госпіталі з контузією, в тому місті де вказала Олена, Велике людське спасибі за порятунок моєї дівчинки!